На даний момент в Україні налічується близько 3 000 000 людей з інвалідністю. Багато іноземців приїжджаючи сюди здивовані такій кількості. Адже вирушаючи на прогулянку ви навряд чи зустрінете хоча б когось, хто б мав виражені форми інвалідності.
Чому так відбувається?
Головна відповідь полягає у тому, що практично відсутні умови для їх прийняття. Це стосується доріг, закладів обслуговування, кінотеатрів тощо і навіть інколи й людей. Тому більшість часу вони сидять вдома або відвідують вузькопрофільні заклади.
💛Толерантність – вияв однієї людини стосовно іншої терпимості, сприйняття, розуміння тощо. Дуже часто ми стикаємось з цим поняттям, але нажаль не всі можуть чи хочуть проявляти це почуття.
Банальне вийти з дому – це щоденне випробовування для людей з інвалідністю. Елементарна допомога оточуючих може значно полегшити їм життя. Втім, навіть маючи бажання не всі знають як це правильно зробити. Насамперед це стосується працівників сфери обслуговування.
Важливо пам’ятати що толерантність заключається не лише в доступності середовища, а і в доступності простого живого спілкування. Дуже часто люди уникають контакту з людьми з інвалідністю, мотивуючи це тим що бояться своїми діями образити чи повестись неправильно.
Ми повинні вчитись розглядати людей з інвалідністю не лише через призму людей, яким потрібна допомога, реабілітація тощо. Основне, це навчитися бачити в таких людях повноправних громадян, такими ж, як і ми з вами.
📝Олена Коваль
