Зізнайтесь чесно, ви теж сподіваєтесь, що все стане по-іншому, набагато краще та простіше? А ще іноді виникає таке відчуття, наче зараз ще не справжнє життя, а якась репетиція. Ну, а скільки справ відправлені в комірку з написом «Потім» і не злічити!
Що таке синдром відкладеного життя
Це група сценаріїв, образ мислення, при якому людина постійно лише готується до життя, а не проживає його. Сьогодення ж при цьому сприймається, як якась чернетка, фон на шляху до «світлого майбутнього». От тільки проблема в тому, що справжнє життя все не настає, а чарівні зміни, заплановані на понеділок, не приходять.
І знову починаєш заспокоювати себе, переконувати – наступного разу все точно зміниться, стане зовсім по-іншому! А скільки ж виправдань вигадано для таких випадків!
«Якщо впустив можливість, значить воно було не твоє», «Якщо зміни не відбуваються, значить Всесвіт вважає, що я до них не готовий», а вигадувати особливо нічого не потрібно, бо є просто залізобетонна відмовка щодо будь-яких починань – карантин та пандемія.
У кого вдома у батьків не було серванта з красивим посудом, який стояв там «до кращих днів»? Хто не чекав відпустки, щоб нарешті зустрітись з друзями? В кого не з’являлось відчуття, що для щастя постійно чогось не вистачає: схуднути, змінити роботу, переїхати до моря?
Оце постійне очікування слушного моменту, невміння радіти тому, що є тут і зараз – свідчить про синдром відкладеного життя. Ще тут можна говорити про нерішучість ,страх ,змін та небажання вийти з зону комфорту.
До чого це може привести
Насправді синдром відкладеного життя не вважають психічним чи психологічним відхиленням. Проте, призвести до розвитку таких порушень він може.
Нерідко у людей, що живуть очікуванням уявного «потім», розвиваються неврози та навіть депресії. Особливо страждають від таких граничних проявів люди, схильні до рефлексії. Адже ти розумієш, що вчиняєш неправильно, що життя проходить якось не так, а на те, щоб розірвати це зачароване коло не вистачає сил / бажання / рішучості. А от «колупанням» себе, докорами за лінощі та млявістю добивати себе набагато легше.
Чи можна подолати синдром відкладеного життя
Так, зробити це цілком реально. Пррада для цього надзвичайна проста: почати робити хоч щось для досягнення омріяного, для втілення змін.
В хід ідуть усі класичні психологічні трюки: визнайте проблему, ставте маленькі цілі, хваліть себе за кожне досягнення…
Іноді вкрай важко зрозуміти, яким має бути той перший крок, з чого саме починати зміни. Проте, це не причина ховатися у свою теплу зручну хатинку як равлик (хоча дуже хочеться).
Пропоную почати з простого: дозволяти собі маленькі задоволення і вчитися радіти цьому («жити тут і зараз»). Життя – це теж процес, його так само треба смакувати кожної миті.
Чудова порада: треба сказати собі «Мені можна!». Можна не чекати вихідних, щоб відпочити. Можна їсти з красивого посуду щодня, а не у свята. Можна навіть не відповідати очікуванням оточення.
Можна – жити моментом. І треба!
Практичний психолог Оля Понита
