Провели інклюзивну олімпіаду “Ми разом”, де стали беззаперечними переможцями
16.09.2021
Сезон грибів. Як уникнути отруєння
21.09.2021

Як допомогти дитині адаптуватись до групових занять в реабілітаційному центрі: поради батькам

Що таке адаптація? У психології під цим терміном розуміється здатність людини пристосовуватися до різних вимог середовища без відчуття внутрішнього дискомфорту і без конфлікту з середовищем. Враховуючи те, що нервова система дитини ще не сформована достатньо, адаптація виникає при будь яких суттєвих змінах в житті дитини.

Розрізняють три види адаптації у дитини:

  1. Адаптація легкого ступеню (триває до 1 місяця) – прояв тимчасового негативного емоційного стану. В цей час дитина погано спить, у неї знижується апетит, вона неохоче вступає в контакт з дітьми.
  2. Адаптація середнього ступеню (тривалість від 1 до 2 місяців) – нормалізація емоційного стану дитини триває більше місяця
  3. Адаптація важкого ступеню є найнебажанішою і характеризується дуже тривалим перебігом (до 6 місяців і більше).

До дня першого відвідування дитиною реабілітаційного центру батькам потрібно зустрітися  керівником групи, розповісти їм про всі звички, смаки і особливості поведінки дитини, про всі її уміння і досвід спілкування.

В перші дні перебування у незнайомих умовах навіть кілька годин для нього є досить значним психічним навантаженням. Тому протягом першого тижня доцільно залишати дитину в групі лише протягом 1-3 години.

Якщо малюк плаче вранці під час розлучення з батьками, не впадайте у відчай – коли ви підете, вихователь зуміє утішити і забавити його, а невдовзі все увійде в належний ритм. Цікаві заняття, іграшки, можливість гратися з іншими дітьми згодом зацікавлюють дитину і вона звикає до центру

Частіше гуляйте з дитиною , відвідуйте дитячі майданчики ,щоб дитина помаленьку звикала до інших дітей

Обов’язково прощайтесь, не тікайте, залишаючи дитину. Це стосується не тільки реабілітаційного центру, але і будь-яких моментів розлучення. Дитині набагато легше зрозуміти, що мама іде і скоро повернеться, ніж збагнути, куди мама раптово поділася. В останньому випадку діти починають придумувати, що мама покинула їх і більше ніколи не повернеться. Тоді починаються сльози, переживання, істерики, небажання відпускати маму ні на секундочку.

Сформувати позитивну установку на відвідування заняття.

Пам’ятайте, ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ВАШУ ТРИВОГУ! Тому стояння під дверима групи і прислухання до того, що там відбувається, ходіння навколо центру і “заглядання у вікна” ні до чого хорошого не приведе. Дитина, котра відчуває мамину тривогу чи страх, починає сама боятися і думати, що  з нею може трапитися щось неприємне. Для такої дитини період адаптації може не закінчуватися дуже довго — поки мама не заспокоїться і не відпустить свої переживання.

Марія Савка, вихователь соціальний по роботі з дітьми-інвалідами