На сьогоднішній день людей з інвалідністю нараховується близько 3 млн на 46 млн. населення. В нашій державі цей факт призводить до виникнення низки проблем, пов’язаних із їхньою соціалізацією. А все тому, що вулиці, кафе, кінотеатри і навіть деякі оточуючі чомусь усе ще не готові їх приймати.
Дуже часто люди не знають як себе поводити, коли поруч люди з інвалідністю, а потрібно зовсім мало! Поважайте і приймайте їх такими, якими вони є!
Головне – Людина, а не її інвалідність.
Коли ви хочете запропонувати свою допомогу, запитайте спочатку чи вона потрібна.
Розмовляючи з людиною, яка пересувається на візку, намагайтесь розташуватися так, щоб її та ваші очі були на одному рівні, тоді вам буде простіше вести розмову.
Розмовляючи з людиною, яка має труднощі в спілкуванні, слухайте її уважно. Майте терпіння її вислухати, чекайте доки людина закінчить фразу. Не виправляйте її та не намагайтесь пояснити щось замість неї. Якщо це потрібно, ставте короткі запитання, які потребують коротких відповідей.
Розмовляючи з людиною з вадами зору, обов`язково назвіть себе і тих людей, які прийшли з вами. Якщо ваша розмова проходить в групі, не забувайте пояснити до кого ви на даний час звертаєтесь. Озвучуйте все, що ви пишете на дошці або показуєте на екрані.
Не забороняйте дитині задавати питання про людину з інвалідністю. Відкрите спілкування допомагає змінити ставлення до людей з інвалідністю.
Ставтесь до людей з інвалідністю, як до особистостей, відповідальних дорослих, і не робіть висновків, що вони нічого не можуть робити.
Будьте терплячими та будьте готові пояснити інформацію більш, ніж один раз.Намагайтесь не використовувати складних речень.
Пам’ятайте, що деякі люди з затримкою розумового розвитку віддають перевагу дотриманню певних правил чи порядку. Наприклад, люди з розладом аутичного спектру. Тому за можливості погодьте ці певні правила чи порядок.
Не робіть висновків, що особа з інвалідністю потребує допомоги тому, що вона має інвалідність. Те, що вам може здатись «боротьбою» чи подоланням перешкод, для когось може бути гарно скерованим звичайним процесом – у власному темпі та власним шляхом.
Ніколи не торкайтесь людини з інвалідністю чи їх допоміжних засобів пересування без їх дозволу. Це неввічливо, а також може вплинути на їх баланс.
Людям з особливими потребами необхідна наша підтримка і допомога саме в усуненні бар’єрів, але в жодному разі не жалість або поблажливість.
Якщо ви не впевнені у тому, що саме вам потрібно робити – спитайте.
Не стороніться людей з інвалідністю. Якщо ви готові вести себе з ними з повагою й розумінням, вони не образяться, якщо ви помилитесь.
Ви не допоможете людям з особливими потребами, якщо будете дивитись з жалем або показувати на них пальцем. Просто посміхніться! Щира, добра посмішка часто повертає віру в добро і додає сили!
Ірина Ситник
