«Гіперопікою називають поведінку таких батьків, яким властиво практично повністю позбавляти дитину самостійності, оточувати задушливою турботою й контролювати, контролювати, контролювати!».
Дитина в сім’ї, де панує гіперопіка, росте досить інфантильною, відчуває себе безпорадною, дуже боїться робити помилки, їй вкрай складно помічати власні бажання.
Ще одним негативним наслідком гіперопіки є те, що діти, стикаючись із тотальним контролем і постійними заборонами, навчаються хитрувати, змушені часто брехати, намагаючись у такий спосіб захищатися», навіть коли дитина виростає, батьки і далі вважають її «маленькою».
Батьки думають, що в них добрі наміри і не розуміють, що вирішують проблеми дитини, з якими вона могла б упоратися й сама. Вони ставляться до дитини, як до маленької, змушуючи її відчувати свою нездатність самій спланувати свої дії.
Приділяти багато уваги потрібно до певного віку і це до 1,5 – 2 р. А далі варто дотримуватися тонкої межі, щоб скеровувати своїх дітей та допомагати їм в їхньому розвитку, давати їм можливість навчатися навичкам самостійності.
Що ж робити батькам, які усвідомили свою гіперопіку?1. Перестаньте тотально контролювати дитину.
2. Намагайтеся надавати дитині більше свободи, дозволяючи обирати, на які гуртки ходити, який одяг носити, з ким дружити тощо.
3. Просіть дитину надати вам допомогу. Винести сміття, купити хліб, забрати молодшу дитину із садка (доручення мають відповідати віку дитини).
4. Заохочуйте прояв ініціативи.
5. Не вимагайте від дитини абсолютного послуху.
6. Дозволяйте дитині виявляти почуття.
7. Якщо дитина намагається щось зробити самостійно, не поспішайте пропонувати допомогу. Цілком ймовірно, вона впорається самостійно.
8. Ставтеся з повагою до особистого простору дитини.
9. Дозволяйте дитині помилятися. Розкажіть їй, що будь-яка помилка – це зростання! Можливість набуття нового досвіду.
10. Обов’язково хваліть, якщо дитина впоралася з чимось самостійно.
Великим подарунком, отриманим від батьків є віра, впевненість у собі та покладання на свої сили. Любіть своїх дітей, довіряйте їм, підтримуйте, поважайте у їх виборі, давайте право на помилки. Плавно допоможіть дітям вирости самостійними і незалежними.
Практичний психолог Понита Ольга
