Жили колись давно чоловік з жоною у любові і злагоді. А найбільшою потіхою для них був їх маленький синок на ім’я Бар. 🚶
У скорому часі виріс він видним парубком. А що був одинаком у заможної родини, то багато дівчат мали собі на думці віддатися за нього.
Сохло серце❤️ за Баром і в одної дівчини, що мала за маму відьму. Хто його знає, якби воно було при тім, якби та дівчина полюбилася парубкові?
А сталося інакше.😲
Посватався Бар до іншої, що називалася Вінка. Ніяка ворожба відьми не могла розбити того кохання. 👩❤️👨
І от прийшов день весілля. Щасливі молодята стояли на воротах для батьківського благословення і чекали тої хвилі, щоб піти до святої церкви до шлюбу.
Аж тут де не взялися та ворожка зі своєю дочкою. Ворожка стала перед молодими, проголосила своє прокляття, і окропила їх чорним смердючим настоєм якогось зілля.
За хвилю на місці, де стояли Бар і Вінка, вже нікого не було.
Кинулися люди до ворожки, а вона махнула руками і злетіла чорною вороною. Кинулися до її дочки, а та злетіла до хмар сірою галкою. Впала матінка Барова на те місце, де стояв її син, і скропила землю слізьми. І сталося диво: на очах у всіх із землі проросло зелене зілля, уквітчане дрібненьким блакитним цвітом…💐
А назвали його Барвінком.
І тягнеться він до хат, до батьківських могил. Кожна дівчина вплітає його у свій весільний вінок. 😘
Підготувала вчителька української мови і літератури Наталя Лошнів
