Тим то і велика сила мистецтва, що результатів його впливу неможливо передбачити заздалегідь.
Юрій Грачевський.
Образотворча діяльність надає можливість доступними засобами висловити емоційний стан дитини, її ставлення до навколишнього світу, вміння самостійно створювати прекрасне, бачити його у творах мистецтва.
Здавна видатні педагоги великого значення надавали дитячому малюванню і розглядали навчання малюванню як підготовку очей та руки до письма. Варто зазначити, що це і перша сходинка загальної системи навчання образотворчості, яка притаманна практично усім предметам шкільної програми.
У цьому контексті актуальним є висловлювання В. О. Сухомлинського про те, що «витоки здібностей і обдарування дітей – на кінчиках їхніх пальців». Тобто чим більша майстерність у руці, тим розумніша дитина.
Творче мислення потрібно розвивати, і Дж. П. Гілфорд виділяє 5 причин такої необхідності:
1) творчість – невід’ємна частина психічного здоров’я;
2) це один із способів самореалізації (при певних нозологіях у дітей – доведення дій до автоматизму, певного алгоритму);
3) творчість допомагає досягти кращих результатів у навчальному процесі;
4) це необхідна умова успіху дітей навіть у найпростіших завданнях (розв’язання ігрових, навчальних, практичних завдань, конструювання механізмів або наукове відкриття вимагають від людини схожих зусиль. Дитяча вигадка відрізняється від зрілої творчості тим, що перша є творчістю лише у психологічному відношенні (дитина створює нове для себе), а друга – і в психологічному, і в соціальному (створює нове для себе, що є новим для всіх);
5) творчість відіграє важливу роль у соціально-економічному розвитку.
Дитина залучається до творчого світу знань через задоволення, гру, особистий досвід у процесі творчих завдань, підключаючи всі сенсорні канали сприйняття.
Тому природною послідовністю засвоєння інформації є така своєрідна формула: сприймай усіма органами чуття – асоціюй – твори.
Отже, малюнок для дитини – це форма й засіб комунікації з іншими (для дітей з інклюзією це альтернатива спілкування та самосприйняття); самовираження і самоствердження; картина світу. Для батьків – це певний шлях до порозуміння з дитиною та гармонізації родинних стосунків. Для фахівців шкільної та інклюзивної освіти (педагогів , психологів, психотерапевтів) – це своєрідна матриця внутрішнього світу дитини для бачення розвитку усіх сфер особистості дитини, її соціалізаціі.
У процесі образотворчої діяльності задовільняється освітня сфера дітей (уточнюються уявлення про властивості та якості предметів; розвивається наочно-образне мислення завдяки застосуванню зору, дотику, рухів), сфера естетичного розвитку (формується емоційно-естетичне відношення до реальності; образотворча діяльність показує світ реально існуючої краси, формує смак, переконання, впливає на поведінкову сферу), сфера фізичного розвитку (при виконанні малюнка, ліпленні, конструюванні, виконанні аплікації робота з різними засобами потребує докладання фізичних сил, трудових зусиль та навичок; розвиваються вольові якості: увага та її контроль, витримка, наполегливість).
Доведено, що в процесі творчості формується зорова пам’ять, чутливість, спостережливість, уява, фантазія та самооцінка. Розвивається дрібна моторика кисті, пальців рук; правильна навчальна постава, бо образотворча діяльність пов’язана зі статичним положенням. Виховується охайність, дотримання порядку на робочому місці, витривалість, доведення справи до кінця.
Отже, можна з упевненістю стверджувати, що образотворче мистецтво виконує експресивну (емоційно-вольову), освітню, комунікативну, соціальну та терапевтично-діагностичну функції.
Але варто пам’ятати, що тільки через потреби дитини і пробудження мотивації ми зможемо говорити не просто про емоційність і спостереження красивого, а про формування смаку та естетичного переконання; не просто про залучення органів чуття, а про розвиток наочно-образного мислення та інтелектуального розвитку; не просто про соціалізацію дитини, а про гармонізацію її стосунків із соціумом. І, як результат, усе вище зазначене слугуватиме збереженню здоров’я та розвитку особистісних сфер дитини.
Катерина Філь , вчитель образотворчого мистецтва, методист