Українська мова має величезний лексичний фонд, багату синоніміку, свій правопис.
Український правопис веде свій початок від глибокої давнини. Давні слов’янські племена, що від них походить український народ, знали письмо від найдавнішого часу.
На долю українського правопису припало багато труднощів, його змінювали кілька десятки разів. В 1927 році, в Харкові, був прийнятий Харківський правопис. Демократичним шляхом голосування правил на Всеукраїнській правописній конференції, яка проходила у Харкові. На ній були присутні представники усіх українських земель, які в той час входили до складу різних держав. Цей варіант правопису орієнтувався на словник Грінченка. 6 вересня 1928 року, Народний комісар освіти Микола Скрипник, затвердив Харківський правопис. А вже 31 березня 1929 року його прийняла Українська академія наук, а 29 травня того ж року – Наукове товариство ім..Шевченка у Львові.
Люди, які зробили цей правопис, дорого за нього заплатили. Майже усіх 50 делегатів Всеукраїнської правописної конференції знищено. Микола Скрипник та Микола Хвильовий покінчили життя самогубством.
А в 1933 році «Український правопис» був заборонений. Того ж року було запроваджено новий правопис.
У перевиданнях 1990 та 1993років до правопису внесено низку змін.
Міжнародна асоціація україністів в 1991 році прийняла рішення виробити єдиний правопис. Для цього вона звернулася до українського уряду. Вже у 1994 році була створена Українська національна комісія з питань правопису при Кабінеті Міністрів України, яка мала виробити єдині правописні норми для всіх українців світу.
Після створення НПК почала працювати її робоча група, яка мала підготувати правописні зміни. Але оскільки групою керували особи, які не були в цьому зацікавлені, то пропозицій не було подано.
В липні 1999 року змінився склад робочої групи. Вона запрацювала краще і підготувала «Проєкт найновішої редакції українського правопису», який був розісланий для обговорення. Було багато дискусій серед прихильників та противників змін правопису, але його так і не було ухвалено з політичних міркувань…
Сьогодні ми користуємось українським правописом, якого 22 травня 2019 року Кабінет Міністрів України схвалив нову редакцію, а вже 30 травня 2019 року він набрав чинності.
Мова – це безцінний скарб народу, надбаний тисячоліттями.
З малечку в словах рідної мови людина відкриває для себе великий і чарівний світ життя. Вона живе з людиною всюди і завжди, без неї, як і без сонця, повітря, води, рослин, людина не може існувати.
Вчитель української мови та літератури Наталя Лошнів
